Чужі вогні чужого міста
Уже не гріють руки.
Холодні пальці місять тісто
На печиво розлуки.
Запити спогадом, мов чаєм.
Сідлати вкотре коней.
На галас автострад мовчанням
Насупитись між брови.
Рубати, різати, колоти
За царство інших?!
Я не воюю у походах
Святих ідей рук грішних.
І більше не ходжу по стелях.
Ростуть мрії дрібніше.
Зім’ята цнота у постелях
Вола сирен гучніше.
Було усе. Усяк. Усяко.
Чужих доріг долоні.
Війна за небо небораків –
Обидва боки скроні.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Встань Тарасе,й подивися
Які писаки розвелися!
Як "плюньдрують" рідну мову
Безталанні і без "Зову"! Комментарий автора: Не встане твій Тарас. Михайль Семенко його надійно закопав.
Свєта
2008-11-20 03:57:07
Ученику-2:
Почекайте, не кваптеся так швидко. Принаймі, у цьому вірші є що почитати. Перечитайте ще раз. Комментарий автора: Дякую вам, Світлано!
Сороколіт
2008-11-30 12:08:46
я теж колись, в часи юнацького пошуку і притаманного цьому віку ( це про себе "тоді")потягу до бунтарства прои всіх і вся, мислив так само. Мабуть, що й висловлювався так. Але виріс і зрозумів, що скільки б я не малював карикатур, люди самі по собі не міняються. І я можу висміювати їх скільки заманеться, але миру в серці не здобуду. І не пишу віршів "на зло", але пишу, "тому що".
З повагою, ще один учень Ісуса.
Поэзия : Невыгодно бар содержать - Надежда Горбатюк (книга пророка Иеремии гл. 15 ст.6,7,8
"Ты оставил Меня, говорит Господь, отступил назад; поэтому Я простру на тебя руку Мою и погублю тебя: Я устал миловать.
Я развеваю их веялом за ворота земли; лишаю их детей, гублю народ Мой; но они не возвращаются с путей своих.
Вдов их у Меня более, нежели песку в море; наведу на них, на мать юношей, опустошителя в полдень; нападет на них внезапно страх и ужас.")
